вівторок, 11 вересня 2012 р.
Eurotrip. Часть первая. Италия.
вівторок, 10 квітня 2012 р.
Эпоха технического прогресса. Вот вам и результат...
вівторок, 20 березня 2012 р.
НЛП - моделирование и программирование себя любимого
понеділок, 15 березня 2010 р.
Імідж України У Дзеркалі Російських Електронних ЗМІ

Аналіз інформаційної активності ЗМІ Росії по відношенню до України вказує, що вона значною мірою залежить від коливань "політичного барометру" - коли відбуваються значні міждержавні події, російські ЗМІ досить жваво приєднуються до обговорення українських проблем, коли ж на політичному обрії безхмарно, досить байдуже ставляться до ситуації у сусідній державі.
Винятком з цього правила, можна вважати комерційні ЗМІ, оскільки позицію російських державних засобів масової комунікації можна назвати найстриманішою. Таким чином, сьогодні російський капітал значною мірою контролює суттєву частку інформаційного простору СНД та визначає його зміст. Тож позиція багатьох ЗМІ Росії щодо висвітлення подій в Україні визначається передусім інтересами російського капіталу на українському ринку.
На превеликий жаль, негативна інформація домінує на російському телебаченні, а позитивні сюжети про Україну і сьогодні мають безсистемний та випадковий характер.
Ще однією особливістю медіа-політики ЗМІ Росії є практично повна відсутність спростовувань неправдивої чи викривленої інформації про Україну. Зазвичай, якщо повідомлення виглядали занадто тенденційно, вони просто не мали продовження. Якщо проаналізувати тематичний спектр провідних російських телеканалів вибудовується дуже невтішний для іміджу України перелік: аварії, катастрофи, стихійні лиха, політичні скандали.
Багато інших сюжетів на російському телебаченні мали суто інформативний та досить нетривалий характер і тому не можуть безпосередньо ілюструвати медіа-політику того чи іншого російського каналу. Разом з тим вони тільки підкреслюють зосередженість репортерів з Росії на пошукові "розважально-сенсаційних" сюжетів з України, що формують у російського телеглядача стереотипи про Україну як недружню державу скандалів, аварій та катастроф. Все це гальмує пошук порозуміння та завдає тиску як на російське, так і на українське керівництво. Сьогодні треба усвідомити – побудова дійсно рівноправних дружніх міждержавних стосунків вимагає відповідних дій і в інформаційній сфері.
понеділок, 26 жовтня 2009 р.
Аферисти «від Бога»
Журналістське розслідування в газетному виданні «Інформатор» Влада Якушева на тему, так званих, «церковних афер» дуже зацікавили мене. Ця проблема зараз дуже гостро стоїть в нашому суспільстві, і люди повинні знати з чим мають справу. Адже не говорити про це не можна, особливо представникам ЗМІ. Все більше і більше людей страждає від пагубного впливу людей, які прикидаються слугами Господа. Ситуація описана в статті може статися з будь-ким з нас.
Вже багато років в нашому місті, як і в інших містах України, досить часто можна зустріти на вулицях людей, які з добрими щирими усмішками підходять до вас і починають задавати питання про ваше ставлення до релігії, ваше особисте життя тощо, представляючись представниками якоїсь церкви чи світками йоговими. Пропонують допомогу, запрошують на збори їхньої «Божої організації». Ця розмова переважно розрахована на чутливих до такого роду психологічного впливу людей, яким не зможе навіть в голову прийти, що за цими невинними обличчями і щирими словами може критися щось лихе. Але зазвичай – це так.
Так якась невимушена вулична розмова, читання брошур, може закінчитися трагічно. Ви можете залишитися без даху над головою, без роботи, без всього. Але тоді вже буде пізно задумуватися і аналізувати зроблене.
Не можна не жахнутися до чого докотилися наші моральні цінності. Що навіть, нібито саме етично-недоторканне, саму матір етики – Церкву можна поставити під сумнів. Що навіть серед священників можуть знайтися от такі шахраї, які не зважають ні на які канони церкви, чинять зло іншим, діють не по законам Божим.
То ж чому ж ми дивуємося, що чим дальше, тим менше людей ходять в церкву, вірять в Бога?
Ця проблема звичайно стосується не лише України, а й всього світу. Якщо добре продивитися сторінки в інтернеm0;-джерелах можна знайти безліч історій, відеозаписів, наприклад, з США. Де показані різного роду виселення злих духів з людей. Як люди б’ються від болю, а священик над ними читає молитву. Як на мене, то це своєрідний спосіб гіпнозу, або самонавіювання.
Це журналістське розслідування дуже добре розкриває зміст проблеми. Показує можливо не всі наслідки, але самі жорстокі з них описані блискуче. Представлені багато фактів, а також документ, який засвідчує правдивість всього написаного. Очевидно, що матеріал зібраний і опрацьований вдало.
середа, 15 квітня 2009 р.
Неидеальны

Я вчера прочитала статью, что идеальных женщин не бывает. Я это, конечно же, и так знала и без этой статейки, но мне понравилось другое, что там было написано: «самый идеальный человек тот, который достиг гармонии с собой и с внешним миром, который принял свои недостатки и не пытается совершать насилие над собой, меняя что-то в себе».
Наверно это именно то, что мне нужно научится делать. Не надо хотеть большего, чем я могу достичь, и большего, что мне дает жизнь! Зачем бороться, зачем напрягаться… все самое правильное делается легко, без огромных усилий!!!! Усилие это дискомфорт, а дискомфорт не может быть правильным!!!
Может неправильно то что я делаю, но мне так нравится! Я стараюсь жить ради удовольствий. Я свободна и это здорово)
