пʼятниця, 11 липня 2014 р.
Малага. 10 днів мого відпочинку!
четвер, 20 березня 2014 р.
Люди - очень вредные привычки....
Курение – очень вредная
привычка, она не приносит ничего хорошего, и удовольствие это очень
сомнительное. И даже когда решил бросить, все равно ручка так и тянется
выкурить еще одну САМУЮ ПОСЛЕДНЮЮ сигаретку. Как показывает практика, немногие могут бросить с первой попытки и навсегда. Даже если им удается завязать на какое-то
время, стоит им выпить лишний стаканчик или очень понервничать, привычка
возвращается. Вот такая война нравов происходит. Каждый находит свое решение, а кто-то просто
перестает бороться и курит до самой смерти. вівторок, 25 лютого 2014 р.
ДІАЛОГ - зброя, яку дуже рідко використовують
"Я вірю - Я теж ні!" - діалог, який змушує замислитися
Страдания меняют все
Eurotrip. Часть вторая. Испания.


Барселону нужно чувствовать сердцем и любить глазами.
вівторок, 13 листопада 2012 р.
Щаслива людина – вільна людина, вільна розумом.
Інколи жінка з
богом забутого села, яка на своєму віку бачила лише сусідську хату, корову,
курей і огород, здатна на шляхетні вчинки, здатна на таку доброту, яку важко
зрозуміти розумом. Не знання робить людину доброю, не кількість прочитаних
книг. Можливо навпаки, знання
можуть зробити з нас дріб’язкових особистостей, які через свою обізнаність,
впевненість у складності світу, зовсім забувають про суть простого, суть
дружби, кохання, того, що було в нас в дитинстві, але про що ми з віком
забуваємо - вміння тішитися простими речами, сміятися без підстав, гірко
плакати, щиро посміхатися. Як хочеться інколи викинути все з голови, і просто
ЖИТИ, дихаючи на повні груди, не жаліючи ні про що. Зустрічати життя яке воно
є, і не оглядатися назад. Так легко пропустити початок чогось нового і прекрасного, того що змінить вас на
краще. Люди у вічних метаннях між
«вчора» і «завтра» роблять такі маленькі кроки, що видається, топчуться на
місці у великій ямі, з якої все важче самостійно вибратися. Страх попросити
допомоги, боячись що не зрозуміють чи відмовлять, найбільша дурниця, і , на
жаль, велика біда. Потрібно руйнувати кордони, в першу чергу кордони, які
існують в нас в середині. Щаслива людина
– вільна людина, вільна розумом.вівторок, 16 жовтня 2012 р.
НАТО. Міфи. Стереотипи. Реальність...
вівторок, 11 вересня 2012 р.
Eurotrip. Часть первая. Италия.
вівторок, 10 квітня 2012 р.
Эпоха технического прогресса. Вот вам и результат...
вівторок, 20 березня 2012 р.
НЛП - моделирование и программирование себя любимого
понеділок, 15 березня 2010 р.
Імідж України У Дзеркалі Російських Електронних ЗМІ

Аналіз інформаційної активності ЗМІ Росії по відношенню до України вказує, що вона значною мірою залежить від коливань "політичного барометру" - коли відбуваються значні міждержавні події, російські ЗМІ досить жваво приєднуються до обговорення українських проблем, коли ж на політичному обрії безхмарно, досить байдуже ставляться до ситуації у сусідній державі.
Винятком з цього правила, можна вважати комерційні ЗМІ, оскільки позицію російських державних засобів масової комунікації можна назвати найстриманішою. Таким чином, сьогодні російський капітал значною мірою контролює суттєву частку інформаційного простору СНД та визначає його зміст. Тож позиція багатьох ЗМІ Росії щодо висвітлення подій в Україні визначається передусім інтересами російського капіталу на українському ринку.
На превеликий жаль, негативна інформація домінує на російському телебаченні, а позитивні сюжети про Україну і сьогодні мають безсистемний та випадковий характер.
Ще однією особливістю медіа-політики ЗМІ Росії є практично повна відсутність спростовувань неправдивої чи викривленої інформації про Україну. Зазвичай, якщо повідомлення виглядали занадто тенденційно, вони просто не мали продовження. Якщо проаналізувати тематичний спектр провідних російських телеканалів вибудовується дуже невтішний для іміджу України перелік: аварії, катастрофи, стихійні лиха, політичні скандали.
Багато інших сюжетів на російському телебаченні мали суто інформативний та досить нетривалий характер і тому не можуть безпосередньо ілюструвати медіа-політику того чи іншого російського каналу. Разом з тим вони тільки підкреслюють зосередженість репортерів з Росії на пошукові "розважально-сенсаційних" сюжетів з України, що формують у російського телеглядача стереотипи про Україну як недружню державу скандалів, аварій та катастроф. Все це гальмує пошук порозуміння та завдає тиску як на російське, так і на українське керівництво. Сьогодні треба усвідомити – побудова дійсно рівноправних дружніх міждержавних стосунків вимагає відповідних дій і в інформаційній сфері.
понеділок, 26 жовтня 2009 р.
Аферисти «від Бога»
Журналістське розслідування в газетному виданні «Інформатор» Влада Якушева на тему, так званих, «церковних афер» дуже зацікавили мене. Ця проблема зараз дуже гостро стоїть в нашому суспільстві, і люди повинні знати з чим мають справу. Адже не говорити про це не можна, особливо представникам ЗМІ. Все більше і більше людей страждає від пагубного впливу людей, які прикидаються слугами Господа. Ситуація описана в статті може статися з будь-ким з нас.
Вже багато років в нашому місті, як і в інших містах України, досить часто можна зустріти на вулицях людей, які з добрими щирими усмішками підходять до вас і починають задавати питання про ваше ставлення до релігії, ваше особисте життя тощо, представляючись представниками якоїсь церкви чи світками йоговими. Пропонують допомогу, запрошують на збори їхньої «Божої організації». Ця розмова переважно розрахована на чутливих до такого роду психологічного впливу людей, яким не зможе навіть в голову прийти, що за цими невинними обличчями і щирими словами може критися щось лихе. Але зазвичай – це так.
Так якась невимушена вулична розмова, читання брошур, може закінчитися трагічно. Ви можете залишитися без даху над головою, без роботи, без всього. Але тоді вже буде пізно задумуватися і аналізувати зроблене.
Не можна не жахнутися до чого докотилися наші моральні цінності. Що навіть, нібито саме етично-недоторканне, саму матір етики – Церкву можна поставити під сумнів. Що навіть серед священників можуть знайтися от такі шахраї, які не зважають ні на які канони церкви, чинять зло іншим, діють не по законам Божим.
То ж чому ж ми дивуємося, що чим дальше, тим менше людей ходять в церкву, вірять в Бога?
Ця проблема звичайно стосується не лише України, а й всього світу. Якщо добре продивитися сторінки в інтернеm0;-джерелах можна знайти безліч історій, відеозаписів, наприклад, з США. Де показані різного роду виселення злих духів з людей. Як люди б’ються від болю, а священик над ними читає молитву. Як на мене, то це своєрідний спосіб гіпнозу, або самонавіювання.
Це журналістське розслідування дуже добре розкриває зміст проблеми. Показує можливо не всі наслідки, але самі жорстокі з них описані блискуче. Представлені багато фактів, а також документ, який засвідчує правдивість всього написаного. Очевидно, що матеріал зібраний і опрацьований вдало.
середа, 15 квітня 2009 р.
Неидеальны

Я вчера прочитала статью, что идеальных женщин не бывает. Я это, конечно же, и так знала и без этой статейки, но мне понравилось другое, что там было написано: «самый идеальный человек тот, который достиг гармонии с собой и с внешним миром, который принял свои недостатки и не пытается совершать насилие над собой, меняя что-то в себе».
Наверно это именно то, что мне нужно научится делать. Не надо хотеть большего, чем я могу достичь, и большего, что мне дает жизнь! Зачем бороться, зачем напрягаться… все самое правильное делается легко, без огромных усилий!!!! Усилие это дискомфорт, а дискомфорт не может быть правильным!!!
Может неправильно то что я делаю, но мне так нравится! Я стараюсь жить ради удовольствий. Я свободна и это здорово)
четвер, 19 лютого 2009 р.
Улыбка

Просыпаешься утром…… и на твоем лице почему-то улыбка) простая, искренняя, радостная…Это значит, что наступил хороший день!
Да, такое не каждый день бывает…. Но у меня это сегодня случилось)
Для меня улыбки вообще имеют большое значение…. Я очень хорошо в них разбираюсь. Вы спросите, как такое может бить? Как можно разбираться в улыбках?!
На самом деле очень важно уметь отличать искренний человек или нет, а ничто это так вам не покажет как простое движение губ! Ну и конечно глаза…
Нужно в жизнь вносить яркие краски… а ничто так не украшает как улыбка)
середа, 18 лютого 2009 р.
Я иду по жизни с широко закрытыми глазами

Меня всегда интересовал вопрос, почему люди склонны возвращаться в прошлое, к прошлым отношениям…. Они легче простят, чем пойдут дальше.
В детстве, все было очень четко, просто и ясно…. Говорят дети наивны, ДА, но они и видят все так, как оно есть…. И делают все интуитивно и потому верно. Они не думают о всяких там «за» и «против», они доверяют себе… Со временем мы утрачиваем эту способность…. Наша голова и наше сердце начинает забиваться всякими глупостями, которые начинают мешать этой такой своеобразной интуиции.
Нужно взять себе за правило идти только вперед и ни в коем случае не оглядываться!
«Я иду по жизни с широко закрытыми глазами»
понеділок, 16 лютого 2009 р.
Любофф или как это называется

четвер, 12 лютого 2009 р.
Валентинка со вкусом боли

Вот сижу в постели и думаю! Скоро день св. Валентина… И что? Я же должна радоваться, но почему-то не выходит ( Помню в детстве я сама рисовала друзьям веселые валентинки. Мне это занятие ужасно нравилось. Я любила делать подарки тем, кого я люблю…. Я и сейчас люблю, только любовь не та, что в детстве. Тогда я еще не знала как это чувствовать настоящую любовь, иметь любимого человека рядом… что это за чувство такое вообще… я его только в сказках видела и в своих мечтах!
Любовь увы может бить как и самым прекрасным чувством, так и чем-то разрушающим, теперь я очень хорошо это знаю. Она оставляет много шрамов, которые будут оставаться с тобою всю жизнь. Наверное ничто не сравнится с болью разбитого сердца...
Хочу опять стать ребенком и не знать всего этого… хочу знать только любовь как в сказке… хочу чтоб и про меня сказали… «Они жили долго и счастливо»!!!!!
Судьба, случайность..... Бог?

Жизнь это очень стремительная река – я это поняла уже довольно таки давно. Все меняется… каждый день мы встречаем новых людей… делаем какие-то вещи, которые каким-то образом влияют на нас… на судьбу!
Я не верю в случайности! Не верю в бога… уж слишком много их на нашей не такой уж большой планете. Один очень умный человек сказал мне однажды «Бог это процесс». Я еще не до конца разобралась в этом, но с каждым днем я все больше начинаю понимать правдивость сказанного!
Вы верите в судьбу? Я верю!




