27.06.14
Наша подорож до Малаги розпочалася з жахливо важкої
поїздки в автобусі Львів-Краків. Нікому з нас не вдалося заснути ні на хвильку.
За нами сиділи неприємні вередливі брат і сестра, яким дуже заважали наші
опущені крісла, тож нам, двом добреньким дурочкам, прийшлося крючитися всю
дорогу.
І ось ми другу годину намагаємося не заснути в аеропорті
Кракова. Аня почала присвоювати імена рибкам в акваріумі, що знаходився
навпроти нашого столика. Ця «геніальна» розвага народилася звичайно в моїй
хворій голові.
Добирання – це найнеприємніша частина будь-якого
відпочинку. Звісно, інколи воно не таке погане, але в моєму випадку я не
схильна спрощувати собі життя, і вибираю хоч і найдешевший варіант, але один з
найбільш виснажливих. Кожен раз після такої дороги, я клянусь, що це було в
останнє, але…
В дитинстві я любила ці всі переїзди поїздами, літаками.
Це була якась захоплююча цікава і нова пригода. Тепер 9 годин в автобусі,
година в маршрутці, 4 години очікування і ще 4 години в літаку не здаються
тамими веселими як колись.
Жахливо хочеться спати. Таке враження ніби організм
задіює резерви енергії, й працює з
останніх сил. Відчувається ломота в кістках. Що ж, треба зізнатися - сон мій
наркоти, і мені терміново потрібна доза!
