ДІАЛОГ - зброя, яку дуже рідко використовують

«Ідея починає жити, тобто формуватися,

 розвиватися, знаходити і оновлювати

своє словесне вираження, породжувати

нові ідеї, тільки вступаючи в істотні

діалогічні відносини з іншими чужими

 ідеями.» Михайло Бахтін

 

Мене завжди цікавило як уживаються, скажімо, в Австралії чи в США стільки різних національностей, представників різних релігій і рас. Як такі різні на всіх рівнях люди навчилися спілкуватися, вести діалог одне з одним.  На прикладі цих країн ми можемо спостерігати, як діалог переростає в полілог (багатомислення), в поліфонію (гармонійне багатозвуччя) національних, релігійних, культурних цінностей та мисленнєвих структур.

 Якою какофонічною видається ситуація в нашій рідній державі, та й не тільки в ній. Ми живемо в суспільстві, де посилюються егоїзм, індивідуалізм, гедонізм.

І наскільки смішним і незрозумілим є те, що ми Українці, яких на нашій землі є цілковита більшість, маємо багато спільного, домовитися між собою не можемо. Чому в нас не вдається діалог між собою?

Якщо розглядати питання діалогу культур, то ми бачимо дуже несприятливу картину. Нас ніби оточили різні культурні осередки, і ми шарпаємося від одного до іншого. Не можемо отримати жодної цілісної інформації, перейняти досвід повністю. 

У зв'єязку з теперішньою ситуацією в країні, довелося переглядати безліч політичних ток-шоу. Що ми бачимо? Особисто я бачу купку людей, які говорять, говорять, кричать, сваряться, звинувачують одне одного. Жоден з них не хоче слухати. В кожного своя правда. Ось це і є найбанальніший приклад відсутності діалогу між людьми. Між ними немає основного складника – обміну з метою взаємозбагачення, ніхто з них не намагається прийти до спільного знаменника, не припускає жодної думки про компроміс за ради блага людей, права  і свободи яких і покликані захищати ці говіркі політики. Страшенно сумно і гидко спостерігати за цим цирком.

Якщо ми говоримо про мультикультуралізм, розглядаємо його успішні приклади, то бачимо, що задля успішного співіснування різних людей, люди мають йти на компроміси, мають або переймати, або миритися з інколи протилежними позиціями. 

Важливість діалогу зрозуміли ще люди, що населяли землю до нашої ери. Вони заклали фундамент, який розвивається і до тепер.

Оглядаючись навколо, аналізуючи і спостерігаючи за подіями на землі, на жаль, розумієш наскільки тема діалогу не розкрита, наскільки невідомий всім великий потенціал цього процесу. Люди радше будуть використовувати силу, грубість, насилля, аніж вирішувати питання методом мирного спілкування.

Наскільки важливо вміти говорити, а ще більше слухати і чути. Скільки конфліктів і війн можна було б запобігти вміючи вести правильний діалог. Вміти приймати факт існування іншої думки, старатися жити з цим розумінням і рахуватися з ним. Це зачіпає питання етики та моралі кожного, спонукає замислитися про толерантність та гуманність.

Людина прогресує в науці, але регресує в духовному плані. Можливо варто задуматися над тим, що ми втрачаємо щось більше, ніж отримуємо натомість.